ДЗЕЛЕ́НЬКАТИ, аю, аєш, недок. Те саме, що дзеленча́ти. Дзвони дзеленькали, а великий дзвін хрипів, неначе стара розбита сковорода (Н.-Лев., III, 1956, 193); Коні.. дзеленькали вудилами (Панч, Вибр., 1947, 376).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 266.

Дзеле́нькати, каю, єш, гл. Звенѣть. Угор. Як грюкне грім, то аж вікна дзеленькають. Камен. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 378.