ДЗВІНИ́ЧКА, и, ж. Зменш. до дзвіни́ця. Церква без бань, .. на фасаді піднімається дзвіничка оригінальної архітектури (Н.-Лев., II, 1956, 401); Біля дерев’яної дзвінички.. бевкав дзвін. Дзвонить старий попик (Довж., І, 1958, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 264.