ДЗВОНИКУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що дзвоникоподі́бний. Зав’язь, яка міститься на довгій ніжці, та 10-20 тичинок оточені дзвоникуватою жовто-зеленою обгорткою (Весн. флора, 1955, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 265.