Джерґота́ти, ґочу́, чеш, джерґотіти, ґочу́, ти́ш, гл.

1) Сильно щебетать, чирикать. Щебечуть і джерґотять пташки, та шурхають ящірки в траві. МВ. І. 156. Также о крикѣ гусей. См. Джеркота́ти.

2) Говорить на непонятномъ для слушателя языкѣ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 375.