ДЖГУ́ТИК, а, ч.

1. Зменш. до джгут 1, 2. * Образно. Обличчя в нього було плетене, як решето, все з тонких шкіряних джгутиків (Горький, Дитинство, 1947, 110).

2. зоол. Ниткоподібні органи руху у вигляді виростків на тілі найпростіших — бактерій, зооспор, клітин ендодерми, губок та інших організмів. Від довжини і розташування джгутиків на тілі бактерій залежить швидкість і характер їх руху (Мікроорг. і родюч. грунту, 1955, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 261.