ДЖАЗ, у, ч.

1. Вид розважальної, перев. танцювальної музики. Джаз виник на рубежі XX сторіччя як яскравий самобутній прояв музичної культури американських негрів (Мист., 5, 1962, 52).

2. Оркестр або ансамбль, що виконує цю музику, в складі якого духові та ударні інструменти, а також скрипки та фортепіано. Кімната сповнилась ревом і завиванням джазу (Дмит., Наречена, 1959, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 261.