ДЕІ́НДЕ, присл.

1. В іншому місці; де-небудь. — Не тільки звіра в полі, що куниця; пошукаємо деінде, найдеться й красная дівиця (Кв.-Осн., II, 1956, 57); [Домаха:] Не нагріли ми тут місця, пошукаємо деінде!.. (Кроп., II, 1958, 172); // Куди-небудь, в інше місце. По теперішніх ярмарках чортів із червоною свиткою не помічено, вони повністю перебралися деінде (Ю. Янов., II, 1954, 80); Куди вони [двірнички] йшли — по службі до міліції? чи деінде? — в данім випадку не важливо (Тич., III, 1957, 284).

2. В деяких місцях; де-не-де. Зимою були великі сніги. Так деінде закидало, що аршинів у три було, а усюди на рівному і не було менш аршина (Кв.-Осн., II, 1956, 144); Сніг зійшов. Лише по ровах, в кущах та затінених місцях лежали ще деінде сірі, крихкі, конаючі клапті (Коз., Сальвія, 1956, 301).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 232.