ДЕФІЦИ́ТНИЙ, а, е.

1. Який призводить до дефіциту (у 1 знач.); збитковий.

2. Якого не вистачає, бракує. При вирощуванні дефіцитних сортів еліти застосовуються способи прискореного розмноження (Картопля, 1957, 167); Професія машиніста по південних економіях вважалася досить дефіцитною (Гончар, Таврія.., 1957, 155).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 259.