ДЕСЯТИ́НКА, и, ж. Зменш. до десяти́на 1. — Тепер він панське бере, а пождіть трохи — візьме й ваше. У тебе, скаже, є десятинка зайва, оддай (Коцюб., II, 1955, 98); — Хороше буде. Хутірець у нас, десятинок з десять землі (Головко, II, 1957, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 256.

Десяти́нка, ки, ж. Ум. отъ десятина.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 373.

десяти́нка —

1) домоткане грубе полотно або пряжа на десять па­сом;

2) нижча військова одиниця Війська Запорозького.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 179.