ДЕ́СЯТЕРО, тьо́х, числ. кільк. Збірн. до де́сять. Десятеро гусей, десятеро курей було, і те забрав [дядько], а хату спродав (Барв., Опов.., 1902, 174); —— У мене не одно ваше діло, а може — десятеро (Мирний, IV, 1955, 381); Десятеро спортсменок, великих, міцних, широкоплечих, пройшли строєм (Собко, Стадіон, 1954, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 255.

Де́сятеро чис. Десять душъ, штукъ. Св. П. І. кн. М. XVIII. 32. У-де́сятеро. Десятерицею, въ десять разъ. У-десятеро їм відплатимо за наші біди. Сніп. 48. Може в-десятеро більш, ніж вони були винуваті. ЗОЮР. І. 285.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 372.