ДЕСПОТІ́Я, ї, ж. Не обмежена законом самодержавна влада, яка характеризується крайньою централізацією і сваволею правителя; держава, керована деспотом. В 1847 році царською деспотією було заслано спочатку до Вятки, а потім на Кавказ одного з українських письменників — Олександра Олександровича Навроцького (Тич., III, 1957, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 255.