ДЕСПОТИ́ЗМ, у, ч. Необмежена влада; сваволя. Принциповий і послідовний ворог самодержавного деспотизму, Радіщев прокладав шлях декабристам (Вісник АН, 9, 1949, 53); // Грубе підкорення однієї людини волі іншої. Горда, розумна й завзятуща, ..Марта зовсім не була зугарна по своїй вдачі кориться деспотизмові чоловіка (Н.-Лев., І, 1956, 386).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 255.