ДЕРКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який інтенсивно, голосно деркоче. Розбившись на гуртки, зацікавлено стежили [люди] за небом, за наближенням деркотливої залізної птиці (Гончар, Таврія.., 1957, 502).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 252.