ДЕРЖИЛЮ́Д, а, ч., зневажл., рідко. Те саме, що держимо́рда. Не боюсь я царів держилюдів, — Хоч у них є солдати й гармати (Фр., XI, 1952, 8); Хай тебе грім покара, Держилюде, що родишся катом! (Граб., І, 1959, 469).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 251.