ДЕ́РЕШ, а, ч., діал. Чалий кінь або віл. Коли дорогою зустрічає [Дмитро] кого з людей, старанно і довго, з удаваною скорботою, розпитує про свого дереша з зірочкою на лобі (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 616).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 248.