ДЕРЕВОРИ́Т, у, ч. Техніка гравюри на дошці з дерева, розрізаного впоперек шарів. Дереворит розвивався шляхом заміни техніки дереворізу, можливості якого були обмежені й не дозволяли передавати тональні переходи різної сили (Укр. рад. граф., 1957, 201); // Картина, малюнок, виконаний цим способом. Прекрасні дереворити створили В. Касіян, О. Довгаль, О. Сахновська та ін. (Мист., 5, 1957, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 246.