ДЕРЕ́ВНЯ, і, ж., заст., тільки одн. Зрізані дерева, ліс для будівництва; колоди. — Недавно оце прислав [Хоцінський] мені деревні на повітку та на опал три хури хмизу (Н.-Лев., І, 1956, 125); На вулиці, попід хатами, валялася деревня, діди сиділи на ній, схиливши голови (Коцюб., І, 1955, 309).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 246.

Дере́вня, ні, ж.

1) Лѣсъ, деревья.

2) Срубленныя деревья, лѣсъ для построекъ. Чуб. VII. 377. Отто ліс, — щоб же ви мені вирубали його!… — А ті як ухопляться: той руба, той деревню вивозить…. Рудч. Ск. Недавно прислав мені деревні на повітку. Левиц. Пов. 150.

3) Деревянный домъ. Гол. І. 191. Оддай мене, брате, та за міщанина, бо у міщанина новая деревня, новая деревня, великая сем’я. Мет. 281.

4) Съ удар. на послѣднемъ слогѣ: деревня́, ні́ = Деревінь. Я купив плуг, лишень саму деревню. Камен. у. Ум. Дереве́нька. Чії бджоли на долині, мої в деревеньці. Мет. 16.