ДЕРЕВИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до дереви́на. У вікні [вагона] знову — рівний океан землі; ніде ні деревинки, ані хутора (Ірчан, II, 1958, 364); // Уламок дерева або виріб з дерева. — Я положу деревинку в колисочку та й буду колихати; от буде мені хоч забавка (Укр.. казки, 1951, 147); Під кроком розмірним нерівний паркет Зарипав у кожній своїй деревинці (Бажан, Роки, 1957, 249).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 245.