ДЕРЕВ’Я́ЧЧЯ, я, с., розм., зневажл. Збірн. до де́рево 2; // Вироби з дерева. — І з дерев’яччям пізнали мене? — Марко стукнув костурами об долівку (Стельмах, Правда.., 1961, 221).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 247.

Дерев’я́ччя, чя, с. соб. Деревья. Жел.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 369.