ДЕРЕВ’Я́НКА, и, ж., розм. Вигот. з дерева предмет. Василь водив ложкою-дерев’янкою по дну [бляшанки], черпаючи по картоплинці (Чендей, Вітер.., 1958, 188); // Штучна дерев’яна нога; протез. Мов молодик, він схопився з ліжка і застукав.. о підлогу своєю дерев’янкою (Фр., І, 1955, 290); І ось зараз батько сидить у хаті, тільки замість ноги в нього — дерев’янка, і ходити без милиць він зовсім не може (Шиян, Гроза.., 1956, 162).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 247.

Дерев’я́нка, ки, ж.

1) Деревяшка. Сиканки мнуть, дерев’янки везуть, Мартин обертає, ніхто не угадає. Ном., стр. 302, № 411.

2) Деревяжка, искусственная деревянная нога. Я й покотивсь…. ще як не вбивсь, не знаю. Теперечки хоч плач — не плач, оттак, як бач, на дерев’янці шкандибаю. Гліб. 28. Я колись переганяв і вітра в полі, поки не зсадили з коня на дерев’янку. Хата. 121.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 369.