ДЕРЕВ’ЯНИ́ТИ, и́ть, недок., перех. Робити твердим, нечутливим, як дерево. Мертвіла приморожена щока, терпли, крижаніючи, руки. Безсоння шаленої ночі дерев’янило мозок (Ле, Право.., 1957, 189).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 247.