ДЕРЕВ’ЯНИ́СТИЙ, а, е.

1. Який має в основі своєї будови деревину (у 1 знач.) або схожий на деревину. Для виділення льняного волокна із.. льону потрібно зруйнувати і відокремити дерев’янисту частину стебла (кострицю) (Техн. культ., 1956, 116); Квіти з дерев’янистими стеблами — троянди, рододендрони та інші краще тримати у вазах, якщо кінці їх стебла розщепити ножем (Колг. Укр., 7, 1960, 34).

2. перен. Твердий, як дерево. При стовбурному захворюванні помідорів плоди бувають дерев’янисті, позбавлені цукрів і кислот, а часто й зовсім не утворюються (Колг. Укр., З, 1957, 35); Уражені плоди мають дерев’янисту тканину, яка набуває бурого забарвлення (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 312).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 247.