ДЕ́РГА, ДЖЕ́РГА, и, ж., заст.

1. Товста і груба тканина; рядно, покривало, килим. Він лежав дергою вкритий (Сл. Гр.); На Закарпатті.. виготовляються два типи народних килимарських виробів: шерстяний ворсовий килим «джерга» і килим з рослинним квітковим орнаментом (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 64); *0бразно. Стежка відбігла досить далеко від Черемошу, який глухо стогнав за корчами під своєю джергою з сивої мряки (Фр., IV, 1950, 422).

2. Верхній жіночий одяг у вигляді плахти темного кольору. Ось підвелася одна молодиця у чорній дерзі, підперезана червоною крайкою (Мирний, І, 1954, 345); Співали [дівчата] на вулицях до третіх півнів, зодягнені бідно в полотняні сорочки, в дергах чи плахотках (Цюпа, Три явори, 1958, 88); Кожна окрема частина цього [українського] костюма (джерга, плахта, запаска, спідниця, попередниця, корсетка, намітка та ін.) з’явилась в ужитку не відразу (Думки про театр, 1955, 152).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 245.

Де́рга, ги, ж.

1) Дерюга. Толстая и грубая ткань. Він лежав дергою вкритий. Екатер. г. (Залюбовск.).

2) Попона. Черкас. у. Прикрили (коня) царського дергою.

3) Женская шерстяная одежда, носимая старыми женщинами вмѣсто плахти, отъ которой отличается чернымъ цвѣтомъ. КС. 1889. V. Сумц. № 21—22. (Еней) к Сивиллі прихилився, хватав за дергу і тулився, мов от кота в коморі миш. Котл. Ен. ІІІ. 30.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 368.

дерга́ = джерга́ —

1) товста груба тканина; рядно, покривало, ки­лим;

2) верхній народний жіночий одяг у вигляді плахти із саморобної вовняної тканини чорного кольо­ру. [Еней] к Сивіллі прихилився, Хватав за дергу і хилився, Мов од кота в коморі мит (І. Котлярев­ський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 175.