ДЕ́ННО, присл., діал.
1. Щодня, щоденно. Рученьки терпнуть, злипаються віченьки… Боже, чи довго тягти? З раннього ранку до пізньої ніченьки Голкою денно верти (Граб., І, 1959, 52); Від 9-ї рано до 5-ї по полудні буває таке літо, що 23 ст. тепла доходить, отже, 8 годин денно можна сидіти на свіжому повітрі (Л. Укр., V, 1956, 387).
2. За робочий день. Місцеві робітники ніяким світом не хотіли йти до сеї роботи [над страшною пропастю], хоча директор давав за неї по два римських денно (Фр., І, 1955, 367).
◊ Де́нно [і], ні́чно — удень і вночі. Били турка денно, нічно (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 243.