ДЕНДРИ́Т, у,ч.

1. анат. Чутливий відросток у розгалуженнях нервової клітини. Нервові клітини маленьких дітей мають просту веретеноподібну форму з дуже невеликою кількістю нервових розгалужень, а дендрити ще тільки формуються (Шк. гігієна, 1954, 50).

2. геол. Кристалічні деревоподібні утворення. Темні тоненькі відклади заліза і мангану по щілинах у породах називаються дендритами (Курс заг. геол., 1957, 131).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 242.