ДЕНАЦІОНАЛІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до денаціоналізува́ти. Тридцять мільйонів українців — віками дискримінованих, знеособлених, денаціоналізованих.. — тепер, після Лютневої революції, признали себе синами своєї нації (Смолич, Мир.., 1958, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 241.