ДЕ́МОНСЬКИЙ, а, е. Те саме, що демоні́чний. Ніби уявки бачу сцену з Фауста. Мефістофель з гострим лицем, з піднятими кінчиками губів, з демонським осміхом на устах (Н.-Лев., III, 1956, 311); Задоволений своїм дотепом, він зайшовся тим демонським реготом, який заглушав сміх тисячі нормальних людських горлянок (Дмит., Розлука, 1957, 229).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 240.