ДЕМОКРА́ТІЯ, ї, ж.

1. Форма управління, політичний лад, при якому верховна влада належить народові. Пролетаріат не може перемогти інакше, як через демократію (Ленін, 21, 1950, 360); Про справжню демократію чимало Говорять на трибуні світовій (Рильський, III, 1961, 295).

∆ Буржуа́зна демокра́тія — політичний лад, при якому парламентаризм є прикриттям диктатури буржуазії. В Північній Америці під назвою «народовладдя» (демократії) встановилася так звана буржуазна демократія, в дійсності влада буржуазії (Нова іст., 1956, 41); Як небо від землі, відрізняється радянська демократія від демократії буржуазної (Київ. пр., 4.Х 1950, 1); Наро́дна демокра́тія див. наро́дний.

2. Форма, принцип керівництва яким-небудь колективом, при якому забезпечується активність і широка участь цього колективу у здійсненні всіх заходів. [Романюк:] Зборів не буде.. Тепер не час демократію розводити (Корн., II, 1955, 240).

3. розм., заст. Широкі верстви трудового народу. [Полковник:] Наше завдання — спинити проливання крові демократії (Корн., І, 1955, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 239.