ДЕМАГО́ГІЯ, ї, ж. Обман політично відсталих верств народних мас всілякими привабливими, але брехливими обіцянками і лозунгами. Образом Павла Діденка Головко затаврував облудну діяльність українських буржуазних націоналістів, які, вдаючись до демагогії, хотіли використати піднесення класової і національної свідомості народних мас після Жовтня у своїх брудних цілях (Іст. укр. літ., II, 1956, 442); // розм. Цілеспрямований вплив на почуття, інстинкт людей для досягнення мети..[Горбчак:] Тут криком і демагогією не візьмеш. Потрібна висока інженерна культура! (Баш, П’єси, 1958, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 237.