Про УКРЛІТ.ORG

делікатес

ДЕЛІКАТЕ́С, у, ч. Вишукана, тонка страва. — От маслини… Річ, на перший погляд, наче несмачна й нікому не потрібна. А насправдіна вагу золота. Делікатес (Дмит., Розлука, 1957, 40); Свіжі з маком пиріжки,.. давно він не їв таких делікатесів (Кач., II, 1958, 308); * Образно. — Яка руда! Поглянути любо,не дослухавши Андрія, сказав з захопленням Хомушок.Прямо делікатес для домни (Гур., Наша молодість, 1949, 171).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 237.

вгору