ДЕЛЬФІ́Н, а, ч. Велика морська тварина-ссавець з чорною спиною і білим черевом. Дельфін зомлів, і його викинули на берег, як чорну копицю (Н.-Лев., II, 1956, 229); — А то ще цікаво було б спіймати чорно-спинного дельфіна. Я вже не раз бачив, як вони, оті дельфіни, гралися в морі, переплигували з хвилі на хвилю (Збан., Мор. чайка, 1959,105); * У порівн. Купка.. татар з галасом витягала з моря чорний баркас, немов якусь морську потвору або величезного дельфіна (Коцюб., І, 1955, 391).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 237.