ДЕЛЬТАПЛА́Н, а, ч. Безмоторний одномісний літальний апарат у вигляді грецької літери «дельта» для вільного польоту (ширяння) з якої-небудь висоти (гори, вежі тощо). Конструкція крил дельтапланів класу «стандарт» дає змогу сідати на найменший «п’ятачок», різко скидати й навіть набирати висоту (Веч. Київ, 22. IV 1976, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 678.