ДЕЛЕГО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. теп. ч. до делегува́ти.

2. у знач. ім. делего́ваний, ного, ч. Те саме, що делега́т. До числа делегованих партійні організації включили не тільки кращих працівників, а й завзятих скептиків, які звикли галасувати про неможливість наздогнати передовиків (Рад. Укр., 4.IX 1958, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 236.