ДЕ́КІЛЬКО, кох і ко́х, числ. кільк., розм. Те саме, що де́кілька. — Глянь! дивись! Хто се? — декілько голосів запитало зразу (Мирний, І, 1954, 265); Декілько парубків зазирали пильно у вікна (Вас., І, 1959, 287).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 234.