ДЕКОЛЬТЕ́, невідм., с.

1. Виріз у верхній частині жіночого одягу. Вона одвернулася до вікна і щось вийняла з вузького декольте (Кучер, Прощай.., 1957, 161); Рум’янець обпік Олі шию, розлився по трикутнику декольте й обличчі (Вільде, Сестри.., 1958, 526).

2. у знач. прикм. Декольтований. — Тобі, Насте, треба шити сукню декольте… (Н.-Лев., III, 1956, 244).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 235.