ДЕ́КОЛИ, присл., розм. Те саме, що і́ноді; коли-не-коли. — Заздро стало, що в рибалки в кошику тріпається деколи жива осятрина або стерлядь… (Мирний, І, 1954, 351); І сліпа курка, кажуть, деколи найде зерно (Морд., І, 1958, 561).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 235.

Де́коли нар. Иногда, кой-когда. І сліпа курка деколи найде зерня. Ном. № 4909. Не що-дня бридня, деколи й правда. Ном. № 6904. Деколи озеро заблищить, чи річка розливається. МВ. І. 23.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 366.