ДЕКЛАРАТИ́ВНИЙ, а, е.

1. Прикм. до деклара́ція 1, 3. Почнемо.. розгляд позицій «Гарту», оскільки виявлені вони в декларативній частині статуту (Еллан, II, 1958, 141).

2. Який має форму декларації (у 3 знач.); показовий. П’єса [»Зірниці»] не вільна і від декларативної прямолінійності в змалюванні позитивних героїв (Укр. рад. драм.., 1957, 103); Факти підмінювання художнього образу декларативним пустоцвітом у творчості поетів-піснярів не поодинокі (Рад. літ-во, 5, 1958, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 234.