ДЕКЛАМАЦІ́ЙНІСТЬ, ності, ж., зневажл. Манера штучно піднесеного інтонування у виголошуваній промові, читанні віршів і т. ін. У художньому читанні фальшива декламаційність, милування текстом, самослухання неприпустимі (Худ. чит.., 1955, 93).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 234.