ДЕКАБРИ́СТ, а, ч. Учасник діяльності, руху групи дворян проти кріпосного права і самодержавства, що завершився революційним повстанням 14 грудня 1825 р. Першим поколінням революціонерів — борців проти царизму, що продовжили революційні традиції Радищева, — були декабристи (Тези про 300-річчя возз’єдн.., 1954, 12); «Марсельєза» була улюбленою піснею декабристів, вона активізувала розвиток ідей повстання та опору, закладених у тексті Руже де Ліля (Нар. тв. та етн., З, 1957, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 233.