Про УКРЛІТ.ORG

дейкати

ДЕ́ЙКАТИ, аю, аєш, недок., діал. Говорити, казати. Дейкали люди, що подушне скасують (Сл. Гр.); — Дейкають, що через них [татар] і нам життя не стало (Панч, Синів.., 1959, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 232.

Де́йкати, каю, каєш, гл. Поговаривать. Дейкали люди, що подушне скасують Н. Вол. у. Дейкали, що в нас не буде сього мирового. Н. Вол. у. Щось люде дейкають, що війна буде. Сквир. у. Украдено коні; на селі знають хто, дейкають язиком, а старості не об’являють. Черниг. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 366.

вгору