ДЕЗОРІЄНТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до дезорієнтува́ти. Та частина літературної молоді, яка ще мало знає життя, була дезорієнтована, збита з правильного шляху (Вітч., 8, 1958, 119); Стріпнувсь десь на сідалі півень, дезорієнтований в часі качками, й закукурікав (Головко, І, 1957, 457).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 232.