ДЕЗИДЕРА́Т, ч.,заст.

1. род. у. Щось бажане; побажання, вимога. — І затям собі мій дезидерат: при читанню всякої книжки від планіметричного способу бачення доходить до стереометричного (Фр., III, 1950, 36).

2. род. а. Предмет, потрібний для поповнення музею, бібліотеки, колекції і т. ін.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 231.