ДЕГЕНЕРА́Т, а, ч.

1. Людина з ознаками дегенерації; виродженець.

2. перен., зневажл. Людина аморальної, негідної поведінки; виродок. — Дивно, що фашизм виносить на поверхню саме таких дегенератів, — міркував художник. — Дегенерат Гітлер, морфініст Герінг.. Мабуть, сама гнила атмосфера фашизму розплоджує такі мікроби (Гончар, III, 1959, 228).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 230.