Дев’яси́л, лу, дев’ятьсил, лу, м. Раст. Inula Helenium. Девесилъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 365.

дев’яси́л = дев’ять[ь]си́л = дев’ятиси́л = дивоси́л — народні назви оману високого, багаторічної тра­в’янистої рослини родини айстро­вих з жовтими квітками; полюбляє узлісся, чагарники, лісові луки, бе­реги річок, вологі місця; цвіте у червні-серпні (іноді — у вересні); назва пов’язана з магічним числом дев’ять; широко використовується в народній медицині як відхаркувальний і сечогінний засоби; коре­ні рослини, зварені на меду, їли хворі на сухоти; ще у XVIIIст. лі­кувальні книги зазначають, що рослина особливо ефективна від корости; освяченим у храмі лис­тям рослини посипали хату та обійстя, щоб уберегтися від усяко­го зла.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 172.