ДЕБЮ́Т, у, ч.

1. Перший виступ артиста на сцені. Хоч я дуже хвилювався, дебют пройшов досить щасливо (Минуле укр. театру, 1953, 171); Через кілька днів у рецензії на виставу з’явилась схвальна оцінка мого скромного дебюту (3 глибин душі, 1959, 8); // Перший виступ, починання у якій-небудь галузі. В автобіографічній записці 90-х років він [Б. Грінченко] згадував з гіркотою про свої літературні дебюти (Рад. літ-во, 1, 1963, 116).

2. Початок шахової або шашкової партії. Шахіст-початківець прагне почати вивчення шахової теорії з дебютів, з партій в цілому (Перша книга шахіста, 1952, 54); Молодий чемпіон Москви у дебюті дістав перевагу і примусив Тайманова оборонятися (Рад. Укр., 22.1 1959, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 228.