ДЕБОШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм., рідко. Учиняти дебош; бешкетувати. Він дебошував проти панів (Укр.. казки, легенди… 1957, 444).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 228.