ДВІРЦЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до дворе́ць 1. Будучи при дворці, Радищев спостерігав усі мерзоти двірцевого життя (Вісник АН, 8, 1949, 8); В Царському Селі влітку алеєю двірцевого парку прогулювався молодий цар (Довж., 1, 1958, 395).

∆ Двірце́вий переворо́т — насильницька зміна монарха силами придворних кіл, без участі народу.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 219.