ДВІРНЯ́, і́, ж., збірн., іст. Дворові люди у панському дворі. Тин упав, упав разом з тином і бугай додолу і так болісно заревів, що аж слухати страшно.. Піднявся крик людський, збіглася двірня… (Мирний, І, 1949, 212); Пані .. одійшла до вікна, біля котрого поралася мало не вся двірня (Л. Янов., І, 1959, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 219.