ДВІРНИ́ЧКА, и, ж. Жін. до дві́рни́к 1. Виглянувши у вікно, я побачив, що це чотири двірнички, у білих фартухах,.. ішли посеред вулиці й співали (Тич., III, 1957, 284); В кінці кварталу невисока двірничка .. мела величезною мітлою чистий асфальт (Собко, Біле полум’я, 1952,, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 219.