ДВІРЕ́ЦЬ див. дворе́ць.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 219.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
ДВІРЕ́ЦЬ див. дворе́ць.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 219.
Двіре́ць, рця́, м.
1) Ум. отъ двір. Стань, матінко, край двірця; іде твоя дочка до вінця. Мет. 173.
2) Дворецъ.
3) Двіре́ць залізни́чний. Вокзалъ желѣзнодорожный.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 362.